
Заперечувати Голодомор, як це не втомлюються робити симоненки-александровські-чєрномирдіни-лужкови, може лише падлюка, яка в дитинстві співала ось такі пісеньки.
Ця книжка трапилася авторові до рук випадково.
Прогулювалися якось Андріївським узвозом, і в очі впали поточені
шашіллю жовті сторінки з нотами на розкладці старенького букініста.
Після прочитання кількох рядків сумнівів не залишалося – останні гроші
з кишень було витягнуто, і на паях ми з кумом таки придбали раритет
заради пісеньки, на якій було розкрито подертий «фоліант».
У пісеньці 33-го року, яку було рекомендовано до вивчення в колгоспних
школах, юні піонери бадьоро звітували безпосередньому організаторові
Голодомору, 2-му секретарю ЦК КП(б)У Павлові Постишеву. Звітували про
те, як вони видивляються з вишки «ворога ненависного» – своїх
односельців, які, пухнучи з голоду, намагаються дістати в полі хоч
трохи хліба. Звітували про те, як «у боях жорстоких» захищають врожай,
якому «ні меж, ні краю» (що там наші комуняки кажуть про неврожай як
причину голоду? – тодішня Компартія, в ідеологічному відділі якої
затверджували текст пісні, його чомусь не зауважила). І обіцяли одразу
після кривавої розправи з земляками сісти за парти, щоби «штурмувати
науки вишку». І все це – з жартами, з вогником, на радість собі та
партії.
Власне, це яскраве свідчення цинізму й нелюдства комуністичного режиму
навіть не потребує особливих коментарів. Його треба просто прочитати й
жахнутися. Але зазначимо, що ця пісня дає можливість зрозуміти, як
нинішні наслідники Постишева наважуються заперечувати Голодомор. Жодній
нормальній людині таке ніколи на думку не спаде. А от людині, яка
співала подібні пісеньки посеред сотень трупів, – цілком…
Отже, просто текст. Просто квінтесенція:
Центральна Станція Самодіяльного мистецтва Н.К.О. УСРР
«Пісню в колгоспний табір. Збірка оборонних та колгоспних пісень»
ПІСНЯ-РАПОРТ тов. П. П. ПОСТИШЕВУ
Слова Ів. Неходи та В. Бичка
Муз. Т. Шутенко
1. Гей, ні меж, ні краю
Нашому врожаю,
Стигне-вистигає,
Гнеться до землі.
Полем неозорим
Піонердозори
Вийшли вартувати
Колосистий хліб.
Приспів:
Ми пісню свою гартували в бою,
Її несемо, як прапор,
Про нашу роботу складаєм тобі,
Товаришу Постишев, рапорт.
2. У житах високих
Зашуміли кроки.
– Хто там?
То не вітер,
І не ховрашок.
Видно нам із вишки,
Як плазує нишком
Ворог ненависний,
Тягнучи мішок.
(Приспів)
3. На ланах колгоспних
Ми були не гості,
Кожну ми зернину
В полі берегли.
Із батьками поруч
Стали їм на поміч,
У боях жорстоких
Кріпли і росли.
(Приспів)
4. І прямуєм ось ми
У заможну осінь.
– Здрастуй, люба школо,
Двері відчиняй!
Сядемо за книжку,
І науки вишку
Будем штурмувати
Впертим навчанням».
Юрко КОСМИНА
Обком |