Ця книжка трапилася авторові до рук випадково. Прогулювалися якось Андріївським узвозом, і в очі впали поточені шашіллю жовті сторінки з нотами на розкладці старенького букініста. Після прочитання кількох рядків сумнівів не залишалося – останні гроші з кишень було витягнуто, і на паях ми з кумом таки придбали раритет заради пісеньки, на якій було розкрито подертий «фоліант».

У пісеньці 33-го року, яку було рекомендовано до вивчення в колгоспних школах, юні піонери бадьоро звітували безпосередньому організаторові Голодомору, 2-му секретарю ЦК КП(б)У Павлові Постишеву. Звітували про те, як вони видивляються з вишки «ворога ненависного» – своїх односельців, які, пухнучи з голоду, намагаються дістати в полі хоч трохи хліба. Звітували про те, як «у боях жорстоких» захищають врожай, якому «ні меж, ні краю» (що там наші комуняки кажуть про неврожай як причину голоду? – тодішня Компартія, в ідеологічному відділі якої затверджували текст пісні, його чомусь не зауважила). І обіцяли одразу після кривавої розправи з земляками сісти за парти, щоби «штурмувати науки вишку». І все це – з жартами, з вогником, на радість собі та партії.

Власне, це яскраве свідчення цинізму й нелюдства комуністичного режиму навіть не потребує особливих коментарів. Його треба просто прочитати й жахнутися. Але зазначимо, що ця пісня дає можливість зрозуміти, як нинішні наслідники Постишева наважуються заперечувати Голодомор. Жодній нормальній людині таке ніколи на думку не спаде. А от людині, яка співала подібні пісеньки посеред сотень трупів, – цілком…

Отже, просто текст. Просто квінтесенція:

Центральна Станція Самодіяльного мистецтва Н.К.О. УСРР

«Пісню в колгоспний табір. Збірка оборонних та колгоспних пісень»

ПІСНЯ-РАПОРТ тов. П. П. ПОСТИШЕВУ

Слова Ів. Неходи та В. Бичка

Муз. Т. Шутенко

1. Гей, ні меж, ні краю

Нашому врожаю,

Стигне-вистигає,

Гнеться до землі.

Полем неозорим

Піонердозори

Вийшли вартувати

Колосистий хліб.

Приспів:

Ми пісню свою гартували в бою,

Її несемо, як прапор,

Про нашу роботу складаєм тобі,

Товаришу Постишев, рапорт.

2. У житах високих

Зашуміли кроки.

– Хто там?

То не вітер,

І не ховрашок.

Видно нам із вишки,

Як плазує нишком

Ворог ненависний,

Тягнучи мішок.

(Приспів)

3. На ланах колгоспних

Ми були не гості,

Кожну ми зернину

В полі берегли.

Із батьками поруч

Стали їм на поміч,

У боях жорстоких

Кріпли і росли.

(Приспів)

4. І прямуєм ось ми

У заможну осінь.

– Здрастуй, люба школо,

Двері відчиняй!

Сядемо за книжку,

І науки вишку

Будем штурмувати

Впертим навчанням».