Який зв'язок між Голодомором і нинішніми діями уряду на ринку зерна?

Нагадаємо, що уряд де-факто заборонив експорт зернових, обмеживши обсяг експорту пшениці 3 тисячами тонн – захід, який, фактично, вбиває весь подальший український експорт зерна у цьому маркетинговому році. Як відомо, Україна регулярно експортує мільйони тонн збіжжя – прогноз на цей рік складав близько 9,5 млн. Нині можна "святкувати" втрату країною статусу лідера світового зернового ринку.

Уряд придумав аж 2 обґрунтування для своїх втручань у ринок зерна.

Перше – для використання всередині країни. Його озвучив Янукович: мовляв, потрібно утримати ціни на зерно всередині країни. Уряд побоюється, що через можливе підвищення цін на зернові у світі вартість збіжжя в Україні також зросте.

Експерти Світового банку розкритикували цей захід перш за все як такий, що не досягне поставлених завдань. Незалежні ж експерти прямо говорили, що українська влада обмежила експорт зерна через своє бажання збити ціни на його, й скористатися цим для закупівлі збіжжя в державний резерв.

Тому спеціально для поїздки в США було придумано друге пояснення. Макуха, спростовуючи свого начальника Януковича, розповів у Вашингтоні про те, що сьогодні ситуація полягає не в тому, щоб збити ціни на зерно. Справа, якщо вірити Макусі у тому, що, згідно з балансами і перевірками, які були проведені цілою низкою міністерств і відомств, наявного зерна недостатньо для того, щоб здійснювати експорт у тих обсягах, які заплановані експортерами. Тому, щоб не створювати дефіцит зерна в Україні, було вирішено обмежити експорт.

Тут слід нагадати слова того ж Макухи місячної давнини – що Кабмін має намір, навпаки, збільшити експорт зернових. Але то було до листопадових даних про високу інфляцію в країні…

То в чому ж подібність?

В тому, що і комуністи, і нинішня ліва "антикризова" коаліція – слуги одного і того ж ненажерливого демона, якого вони по-єзуїтськи іменують "державним інтересом".

Різниця тільки у рішучості.

Каганович готовий був згноїти мільйони людей заради того, щоб демон державного інтересу наситився. Його послідовник-рима Янукович – готовий розорити мільйони хліборобів лише для того, щоб держава отримала те, до чого тягнуться її ненажерливі руки.

Суттю голодомору було всього одне – примусити селян дати стільки зерна, скільки держава запланувала собі взяти. Все інше "власть предержащих" не цікавило тоді і не обходить зараз.

Справді, ідеологічною суттю нинішніх дій уряду є точно те ж саме. Цитуючи Інтерфакс, "прем'єр-міністр України Віктор Янукович на цьому засіданні (Кабміну, 30 листопада – "Економічна Правда") повідомив, що квотування експорту зерна, можливо, буде скасоване після того, як Міністерство аграрної політики відзвітує перед Кабінетом Міністрів про виконання плану по забезпеченню держави необхідними запасами зернових (виділено "ЕП)".

Зверніть увагу, навіть термінологія та ж сама – спочатку "план" по необхідним державі зерновим, а вже потім дозвіл на життя.

Скільки втрат понесуть люди в ході насильницького задоволення неіснуючих "потреб" держави (хто це?!) – нікого не хвилює.

Різниця лише у тому, що, мабуть, комісарам подобалося знайти привід звести зі світу ненависних їм людей. А нинішні урядовці лише хочуть втриматися у кріслах, які стрімко вислизають з-під їх старіючих тулубів.

І тоді, і зараз державне насильство на ринку зерна – це привід для задоволення збочених цілей тих, хто називає себе владою. Каганович мав знищити потенційну політичну опозицію, щоб большевікам було спокійніше спати. Янукович хоче стримати падіння свого рейтингу з допомогою штучного зниження інфляції.

Адже, якщо заборонити вивіз зерна, то ціни на нього на внутрішньому ринку впадуть. Хліб та інші продукти зі збіжжя є важливою частиною споживчого кошика, по якому, власне, і рахується інфляція як показник, котрий має в тому числі і політичний зміст.

Крім того, ціни на продукти-замінники – такі, як овочі – також, імовірно, отримають імпульс до зниження.

Таким чином, падіння цін на зерно суттєво знизить показник інфляції, який цього року буде у "найкращих" традиціях Януковича – більше 12%.

Ось мета, ось істинна суть "державного інтересу" – непереборне бажання влади, тупа самозакоханість і напівбожевільна впевненість у своїй месіанській місії на землі у узурпаторів влади.

Тому будь-який українець має знати: коли уряд у нього щось відбирає – наприклад, право продавати плоди праці своїх рук будь-кому, кому він вважає за потрібне – то у нього є повне історичне право взяти і захистити свій економічний інтерес будь-якими способами.

Коли міністр економіки Володимир Макуха заявляє, що "зараз експорт продовольчої пшениці з України не є бажаним", то бажання цього міністра можна послати за відповідною історичною адресою.

Бо тут вже не до жартів. Якщо більшовистська дурь про вищість інтересів абстрактної держави над інтересом цілком конкретних людей не вийшла з голів ласих до влади людей, то навряд чи тут допоможе умовляння та апелювання до теорій природних прав людини.

Скільки ще жертв потрібно заплатити українському народові, щоб ніяка держава не запускала свої руки у потоки зерна?

Електоральний зерноцид

Отже, і у Кагановича, і у Януковича структура "ментальних вад" приблизно схожа, різниця лише у ступені жорстокості.

Нарешті, є іще одна чудесна схожість.

Як не дивно, найбільше від зернових ударів Януковича постраждає українське село. Відмітимо, що не за вугілля взявся "залізний господар" – а за зерно. Тобто за електорально чужий йому клас людей.

Чомусь він не примушує шахтарів продавати вугілля за наднизькими цінами, і за рахунок їх кишені не хоче боротися з інфляцією в Україні (до речі, чому не варіант? Адже вугілля – важливий енергоносій, і впливає на всю економіку країни). Навпаки, щедрі субсидії підуть у шахтарський край. Ну нехай…

Проте навіщо грабувати інших? Чому у фокус нищівної уваги Кабміну потрапили саме ті, хто у своїй більшості голосував "проти"?

Як і у 30-ті більшовики вирішували свої економічні проблеми з рахунок ментально далеких від них та потенційно опозиційних українських селян, так і зараз економічні показники намагаються "накрутити", не рахуючись із втратами.

Міфічне і антигуманне за своєю природою "державне" до сих пір домінує у головах чиновників над "людським".

Втрати від цих кроків не обмежаться мільярдами збитків, які понесуть виробники та торговці збіжжям цього року. Протягом довгих майбутні років їм доведеться розплачуватися, оскільки у ціну української пшениці буде міцно вмонтована знижка за політичні ризики, знижка імені Януковича – наслідок тої кризи, що її влаштував нинішній уряд. Іншими словами, українське зерно буде коштувати менше, ніж мало б, коли б не прийшов Віктор Федорович та його друзі.

Отже, не дарма Партія Регіонів не голосувала за закон про засудження Голодомору. Очевидно, що цей історичний урок її лідери абсолютно не засвоїли.